Мезіальний прикус можна віднести до розряду найскладніших зубощелепних викривлень. І найбільш малопривабливих. Протягом століть людей із громіздкою нижньою щелепою, характерною для цієї аномалії, намагалися обходити стороною і вважали недоумкуватими. Однак серед володарів прогенії – ще одна назва мезіального прикусу – були й такі знаменитості, як імператор Карл V і великий композитор Ріхард Вагнер, яких навряд чи можна назвати дурнями. Проте, навіть у наш час не просто жити з такою специфічною зовнішністю. Про те, як виправити неправильну оклюзію і чим загрожує її наявність, читайте в нашій статті.
Що являє собою мезіальний прикус?
Мезіальний прикус – це узагальнювальне поняття для кількох схожих аномалій, основною відмінною рисою яких є нижня щелепа, що помітно виступає. Цей вид викривлення також дуже часто називають прогенією, і поділяють її на справжню і хибну. У результаті істинної прогенії неправильне змикання зубів виникає через надмірно розвинену нижню щелепу або її частину. Хибна ж аномалія, навпаки, з’являється в ході недорозвинення верхньої щелепи або через постійне висування нижньої. Передні зуби при мезіальному прикусі практично не стикаються один з одним, а задні змикаються неправильно.
Усунути прогенію без хірургічного втручання можна тільки в період формування скелета, тобто в дитячому та підлітковому віці, і що раніше почнеться лікування, то легше воно проходитиме.
Причини розвитку мезіального прикусу
Мезіальний прикус виникає з багатьох причин. Так, на утворення прогенії найчастіше впливає спадковість. Навіть якщо викривлення спостерігалося тільки в одного з батьків, ризик його розвитку в дитини сильно зростає. Друга причина прогенії – вроджена аномалія, що формується на одному з етапів вагітності. До речі, справжня прогенія утворюється тільки в результаті перерахованих вище чинників, на появу помилкової впливають ще й деякі інші.
Висуванню нижньої щелепи, наприклад, сприяють збільшені мигдалини й аденоїди, а також ротове дихання. Крім того, до виступання призводить часте покусування верхньої губи, зайвий тиск на підборіддя, надто сильне й нерівномірне стирання молочних і корінних зубів або втрата передніх. На розміри верхньої щелепи теж впливає відсутність або несвоєчасне випадання зубів, а також коротка вуздечка язика і піднебінна ущелина. Плюс до всього, мезіальний прикус може утворюватися через пухлини на щелепах, остеомієліт, рахіт і травми.
Мезіальний прикус у дитини
Для того щоб виправити аномалію у найменших дітей, необхідно насамперед знайти причину її розвитку і, якщо вона не вроджена, спробувати її усунути. Так, наприклад, виправити мезіальний прикус у дитини можна, відучивши її від шкідливих звичок або купивши ортодонтичні соску і пляшечку. Якщо ж викривлення пов’язане з нерівномірним стиранням молочних зубів, їх слід вирівняти, “підточивши” інші або відновивши обточені коронками. Що стосується короткої вуздечки язика, то її можна “подовжити” хірургічним шляхом ще в пологовому будинку.
Серйозніші викривлення в період молочного і змінного прикусу усувають за допомогою комбінованого лікування. Змінити положення зубних рядів, а також мінімізувати тиск, що чиниться на них з боку щік і губ, допомагають вестибулярні пластинки, формувачі прикусу, апарати Брюкля, активатори Френкля та Кламмта й інші схожі з ними пристрої. Однак для нормалізації розмірів і положення щелеп потрібні додаткові конструкції.
Для усунення дефектів нижньої щелепної кістки використовують лицьові дуги і підборідний пращ із гумовою тягою. З їхньою допомогою на нижню щелепу чиниться певний тиск, завдяки якому вона деформується і приймає правильне положення. У разі недорозвинення верхньої щелепи застосовують піднебінний розширювач, проте його вплив спрямований тільки на зубні ряди і, відповідно, на альвеолярні відростки, з яких ростуть зуби. А ось змінити розмір всієї щелепи він, на жаль, не може – для цього потрібне хірургічне втручання.
Чи допомагають брекети виправити мезіальний прикус?
Як уже зазначалося вище, брекети або елайнери є невід’ємною частиною лікування прогенії в дорослому і підлітковому віці. Але тільки частиною! З їхньою допомогою лікарі вирівнюють зубні ряди, проте на розміри та положення щелеп ортодонтичні конструкції вплинути не можуть. Тому ті аномалії, які не вдалося виправити за допомогою брекетів, фахівці усувають хірургічним шляхом, після чого знову надягають пацієнтові ортодонтичну систему для створення ідеальних контактів між зубами. До речі, форму зубів брекетам також виправити не під силу – для цього існують коронки, вініри та люмініри.
Цікавий факт: Іноді фахівці для досягнення правильної оклюзії на додаток до ортодонтичного лікування вдаються ще й до видалення зубів, в основному – четвірок або вісімок. Найбільший ефект від цієї маніпуляції можна отримати в період формування скелета, оскільки відсутність деяких зубів не тільки дає змогу вирівняти зубні ряди, а й зменшити зубоальвеолярну частину щелепи. Однак за сильних зубощелепних викривлень навіть видалення не допоможе уникнути ортогнатичної операції.
